25, 30, 50 або 60 кадрів на секунду та як уникнути «гребінки» під час черезрядкової розгортки

Частота кадрів — це кількість зображень, які ваша трансляція показує за секунду, і правильний вибір залежить від того, де ви перебуваєте та що показуєте.

У країнах з електромережею на п’ятдесят герців традиційно використовують двадцять п’ять або п’ятдесят кадрів на секунду, а в країнах із шістдесятьма герцами — тридцять або шістдесят.

Узгодження з мережею важливе за штучного освітлення, бо частота кадрів, що не збігається з частотою мережі, може спричинити мерехтіння ламп у кадрі.

Для ведучих у кадрі, лекцій і богослужінь нижча частота вашого регіону виглядає природно й потребує менше бітрейту.

Для спорту, ігор і швидкого руху вища частота дає плавніший рух і вартує додаткового бітрейту, якщо ваша вихідна швидкість це дозволяє.

Тримайте всі камери, мікшер і кодувальник на одній частоті кадрів, бо кожне перетворення між частотами додає ривки або втрачені кадри.

Перетворення між двома родинами, наприклад із камери на основі п’ятдесяти на трансляцію на основі шістдесяти, — найважчий випадок, і рух виходить нерівномірним.

Черезрядкове відео передає кожен кадр як два напівкадри з рядків, що чергуються, саме так працюють телевізійні формати на кшталт 1080i.

На екрані комп’ютера чи телефона, який показує кадри цілком, неперетворене черезрядкове відео виводить тонкі гребінчасті лінії на кожному рухомому краї.

Найкраще рішення — увімкнути на камері прогресивний вивід, який позначається літерою p після кількості рядків, щоразу, коли камера це дозволяє.

Якщо джерело може віддавати лише черезрядкове відео, увімкніть деінтерлейсинг для цього джерела у своїй програмі; в OBS він міститься в меню правої кнопки миші на джерелі.

Оберіть метод деінтерлейсингу, що пасує вашому контенту: прості методи втрачають деталі, а кращі потребують більше обчислювальної потужності.

Деякі камери називають PsF прогресивний вивід, переданий усередині черезрядкового сигналу, і багато пристроїв захоплення обробляють його як прогресивний.

Кінематографічні двадцять чотири кадри на секунду виглядають виправдано у фільмі, але в прямих ефірах із рухом часто дають ривки.

Дробові частоти на кшталт двадцяти дев’яти цілих дев’яноста семи сотих існують з історичних причин телебачення, і більшість обладнання спокійно сприймає їх як тридцять, доки ви послідовні.

Перед ефіром запишіть короткий тест зі швидким рухом і відтворіть його на телефоні, де гребінку та ривки легко помітити.

Запишіть обрану частоту кадрів у свій чек-лист, щоб камера, яка після оновлення прошивки повернулася до налаштувань за замовчуванням, не застала вас зненацька в ефірі.

Запис екрана та ігрове відео мають власну частоту, тому встановіть для джерела захоплення те саме значення, що й для виводу, щоб рух залишався плавним.

Якщо вагаєтеся, використовуйте нижчу частоту вашого регіону для мовлення і вищу для руху та зберігайте цей вибір на всю серію.